Просто думки

Напевно кожен з нас знає величезну кількість систем. Це поняття зустрічається в багатьох галузях, і, залежно від контексту, може мати різне значення. Хоча в цілому система — це деякий набір об’єктів і правил, за якими ці об’єкти взаємодіють. Я хочу поділитися своїми міркуваннями з приводу глобальної системи. Отже, більшість з нас їздить на роботу — користується транспортною системою, платить податки, відкриває депозити або бере кредити — банківська система, отримує стипендію або пенсію — соціальна система, ходить до школи сам, або водить своїх дітей — освітня система, потрапляє в лікарню — медична система, заявляє про пропажу гаманця, коштовності, транспортного засобу та ін. — правоохоронна система. Таким чином ми всі живемо в одній великій системі, за її законами, правилами, отримуємо від неї привілеї чи покарання. Загалом хто чого заслуговує, той те і отримує. Ага, як би не так! Система працює не на кожного з нас, а тільки на того, хто наділений певною владою. Владою над чим? Над системою. Найсумніше, що таких у світі меншість. Виходить якийсь парадокс. Адже для чого створюється система (природою чи, людиною чи)? Для правильного і максимально ефективної взаємодії об’єктів. Тобто логічно припустити, що я, будучи об’єктом глобальної світової системи, як мінімум, маю право на захист своїх інтересів. Так, мені про це говорять, але от саме, що тільки говорять, а за фактом зовсім навпаки. 

Припустимо, що я — середньостатистична людина, живу, працюю, виховую дитину, раз на рік їжджу у відпустку ну і т.д — самі домалюйте картинку в уяві. Так от, виповнюється моїй дитині 7 років, привожу я його в школу, в повній впевненості, що освіта у нас безкоштовне, і є не привілеєм дитини, а його обов’язком, а там з’ясовується, що школа — установа державне, спонсорів у неї немає, і якщо я хочу, щоб моя дитина сидів за зручною партою при включеному світлі і дивився розвиваючі фільми / музику і т.п. я повинен заплатити. Гаразд, думаю і правда — звідки у школи гроші, окрім як немає від батьків. Плачу. По дорозі зі школи на мене в парку накидається собака і прокушує руку. Тоскно. Іду в лікарню, знову ж в надії на безкоштовну охорону здоров’я, а мені там кажуть: «Милий, дорогий Ви наш! Звичайно ми Вас вилікуємо безкоштовно, але чим?» Фінансування лікарень і поліклінік у нас вистачає лише на зеленку градусник і клізму. Здорово. Тепер ще й аптека збагатилася за мій рахунок. Гаразд, чудесно провів я в поліклініці час, вже стемніло. Йду додому. Знову невдача, яка то тінь вихопила мобільник і зникла. Та що ж сьогодні за день! Іду в міліцію (або поліцію?), Коротше до ментів. Пишу заяву, так мовляв і так — обікрали мене злочинці-хулігани. Папірець папірцем, але я вже вчений, простягаю гроші, кажу: «Знайдіть, будь ласка!». Ранок, дзвінок. Ти глянь, знайшли, а у знайомого вже місяць телефон знайти не можуть, невже бо не заплатив? Дивно. Пішов, забрав, повертаюся. Катастрофа! Йдучи з дому не вимкнув плиту. Коротше пожежа, і ми тепер сім’я бездомних. Ха-ха, як би не так, я завчасно вирішив збагатити страхову компанію. Не думав, що стане в нагоді, а он як повернулося. А якби уважніше був? Так би й платив все життя за обіцянки. Гаразд, дали нам квартирку, правда малосімейку замість нашій двокімнатній, кажуть багато таких як я — неуважних в цьому місяці, закінчилися у них квартири. Зітхнув, але робити нічого. Малосемейка краще ніж вулиця. Взяв кредит, а то он дитятко скоро виросте, тісно йому стане, треба збільшувати житлоплощу. Взяв. На двадцять років. За десять розплатився. Порахував попередньо: ну раз раніше розплачуюся, значить і відсотки менше. Шиш! Вони вже все порахували за мене, і того що я заплатив не вистачило. Ледь ледь. Ну вони звичайно мені відразу повідомили, так мовляв і так, недоплата у вас, треба б погасити. Знову шиш! Зачекали пів року, поки розмір пені, штрафів та відсотків їх не став влаштовувати, і послали листа. Ну я звичайно розбиратися, а мені кажуть, це система порахувала, робот, ми нічого зробити не можемо. Ось здорово, і адже не підкопаєшся до них. По папірцях все красиво. Будь-який суд виграють. Знову платити.

Мда. Води тут розвів, а до чого все це так і не розповів. Я в основному обурений недосконалістю системи, яку ніхто не міняє. Низи, як кажуть, не можуть, а верхи не хочуть. Мене просто вбиває моя власна безпорадність перед лицем системи. Зі своєї точки зору я бачу що потрібно міняти, але всієї то картини я не бачу! Може якщо у нас медицина стане офіційно платною, від цього постраждає яка нибудь інша галузь, або взагалі економіка розвалиться. Може у нас вся економіка на хабарах і тримається. Був один випадок, чоловік у транспорті розповів (він просто почув наш зі знайомим розмова про хабарі). Каже, мовляв працював він чи то у військовій чи то в морській організації. Назви не став говорити в цілях безпеки. Ну і з обов’язку служби брав хабарі. Ми запитали, а що без цього ніяк? «Ніяк», — відповідає — «Начальство зобов’язало. А йому його начальство. І ланцюжок дуже далеко закінчується. А не став би брати, або зі своїх особистих звітував, або звільнили б до біса!» Ось і залишаються всього два коротеньких питання, на які вже багато поколінь ніхто не може відповісти: хто винен? і що робити?

Wolfeinstein

Публицистика

Комментарии:

Оставить комментарий.